Семья

Повернення, від якого перехопило подих Я прилетіла до Києва зі Львова під кінець листопада — у чорній сукні, що ще пахла холодом цвинтаря й зів’ялими квітами. Сестра Ганна...

Листопадова злива на Печерську Дощ того вечора був не просто дощем — густий, липкий, злий, він бив по каменю так, ніби саме небо виносило вирок. Пізній листопад у...

Тиха донька Мене звати Богдана Лавриненко, мені тридцять три, і я завжди жила так, щоб нікому не заважати: ранні підйоми, робота, невеличка квартира у Львові з видом на...

Посёлок на краю степи и баба Соля На пыльной окраине крымской степи, где в конце августа солнце бьёт так, что жестяные крыши звенят от жара, стоял посёлок Сухой...

Ранок у степовому селі Сонце тільки-но виринало з-за сухих степових пагорбів Донеччини, і повітря пахло пилом, м’ятою та свіжим тістом. Ксенія Романюк вийшла у двір із відром води,...

Розділ 1. Сонячний вівторок у парку «Сосновий Гай» Мене звати Дмитро Морозенко, але в мотоклубі «Залізна Долина» мене кличуть Аксель. Половину життя я провів у гарячих точках, а...

Поздний ноябрь и белый свет по краям Он всегда успевал первым — первым объяснить, первым пошутить, первым «пожалеть», первым назвать меня виноватой. Я ещё не успевала вдохнуть, а...

Повернення наприкінці листопада Остання моя «тривога» прийшла без фанфар — просто погляд командира й коротке: «Час». У кімнаті з моніторами все було звично холодним і правильним, навіть тиша...

Дощовий вівторок і синій значок Дощ стібав лобове скло тонкими нитками, а ліхтарі на Берестейському проспекті розпливалися в бурштинові плями. Київ у сутінках згортався в себе, тихий і...

За десять днів до Дня подяки Мені шістдесят вісім, і після смерті Галини я довго не міг звикнути до власного дому. Уранці чашка лишалася на столі одна, увечері...