Семья

Позднее лето. Полпятого дня. Солнце вытягивает тени на тихой улице частного посёлка; шуршат спринклеры, далеко надрывается газонокосилка. Лапы Рекса легко стучат по бетону. Поводок — свободной дугой. Максим...

Поздняя весна. Вторник. «Своей внучке Раисе оставляю один рубль». Смех за столом был не из тех, что лечат. Острый, стеклянный — таким режут. Щёки Раисы вспыхнули, пока юрист...

Було пізнє літо, прохолодний ранок на навчальному полігоні. Олеся ступила на плац у вицвілій футболці, з потертим рюкзаком, волосся зібране низько, аби не лізло в очі. Вона виглядала...

Жара стояла на износ — середина лета, полдень. Над «Песчаным Гребнем» марево гнуло горизонты, и даже бетон на плацу дышал. Здесь ковали тех, кто привык не говорить зря....

Поздняя осень, серое утро гарнизона, мокрый снег ещё не решился идти и висел в воздухе тягучей мглой. В воинской части на окраине города день начинался по распорядку: подъём,...

Останні кілька днів цей 70‑річний пенсіонер не знаходив спокійного сну у своєму старому будинку на околиці. Щоночі з‑під ґанку тягнулися дивні звуки — ніби сотні дрібних тіл шкребли...

У домі було моторошно тихо, коли я повернулася додому після ранкового заняття йогою в Києві. Така тиша, від якої в животі стискається вузол. Я поклала ключі на стільницю...

Никто сперва не заметил её. Маленькая, тонкая, в простом сером пальто и старых красных кедах, Лиля держала двумя руками стеклянную банку, где ровно перекатывались монеты. Эта банка была...

случилось позже той ночью, лишило всех дара речи» Карина Морозова никогда не верила в сказки. Жизнь довольно ясно объяснила ей, что чудеса не для таких девчонок, как она:...

Був звичайний понеділковий ранок у Міській клінічній лікарні швидкої допомоги. Лікарі квапливо ковзали коридорами, медсестри переходили з палати до палати, телефони не стихали ні на секунду. Усе гуділо...