Семья

Наприкінці липня, у п’ятницю ввечері, я складала купальники й сукні в валізу так, ніби це був звичайний виїзд з подругами — море, сонце, сміх, ранкова кава на набережній....

В начале двухтысячных, ранним утром, я поднялся на борт рейса Москва — Сочи с одной-единственной мыслью: сесть, пристегнуться и наконец-то выдохнуть. Никаких драм, никаких разговоров, никакой суеты —...

Пелюстки білих троянд, розсипані по доглянутому газону, ніби здригнулися, коли десь удалині лопаті гелікоптера розрубали мелодію струнного квартету. Триста гостей у найкращих сукнях і костюмах одночасно відвернулися від...

Мене звати Ліля Кравченко, мені 24 роки. Моя мама завжди була жінкою холодної, практичної логіки. Вона казала: «Дівчина, що виходить заміж за бідняка, підписується на життя в злиднях....

На Яворівському полігоні штаб-сержанта Лісандру Весперу багато хто списував з рахунків як «звичайну дівчину з кафе». Чотирнадцять місяців усі бачили лише те, як вона доливає каву й прибирає...

Мене звати Олеся Коваленко. Мені тридцять два, і я з такої родини, про яку люди шепочуться в церкві, але ніколи не кажуть в очі. Мій батько — відзначений...

Кира Жукова никогда не считала себя подозрительной — просто наблюдательной. За свои тридцать семь она поняла одну простую вещь: люди врут не словами, а глазами, руками — и...

Когда шасси самолёта коснулось полосы в Шереметьево, Алексей Морозов почувствовал тупую боль где-то под рёбрами — ту самую, которую он прятал так долго, что почти поверил: её больше...

Розділ 1: Довга дорога додому Війна не закінчується, коли ти сідаєш у літак. Це брехня з буклетів. Там пишуть: повертаєшся, цілуєш дружину, обіймаєш дітей — і пил зникає...

Артём Блинов знал этот школьный спортзал как собственную ладонь: где доска пола чуть пружинит, где лак стёрт от тысячи подошв, где в углу есть тонкая трещина, на которую...