Семья

Головний біль, що почався «як завжди», але став інакшим Це сталося взимку, в один із тих похмурих ранків, коли за вікном мжичка змішується зі снігом, а небо висить...

Ніч, яку він «любив», і ранок, який він не пережив Надворі стояв кінець літа — задушливі ночі, коли асфальт ще довго тримає тепло, а у вікна лізе липка...

Пятнадцать минут до закрытых дверей В конце мая Санкт-Петербург снова стал тем самым — серым, мокрым, с ветром, который пробирается под воротник, и с дождём, который не льёт...

Повернення додому, яке я не забуду Того похмурого осіннього вечора я повертався додому з роботи в передмісті Черкас і думав лише про одне: швидше переступити поріг, побачити Оксану,...

Днём — клиника, ночью — мойка Меня зовут Макария Круцова. Мне двадцать девять, и моя жизнь долго измерялась не праздниками, а железными мочалками и табличками в Excel. Днём...

Когда в доме стало тихо не от спокойствия Это случилось в конце осени, когда за окном почти всегда серо, а сумерки опускаются ещё до ужина. Я тогда думала,...

Дощовий вечір, коли все почалося Того вечора дощ лив уперто й холодно — з тих, що забивають шум міста під шибкою й змушують пришвидшувати крок, ховаючи обличчя в...

Кривой торт и пустой холодильник Большинство моих дней рождения пахли маминым шоколадным пирогом и дешёвой ванилью — не из модных кондитерских, а из пакетика, который мама берегла «на...

Конец ноября: звонок, который мне не оставили права на «нет» Если вы это читаете, то, возможно, знаете меня — Евдокию Михайловну. Для соседей я просто Дуся, «та самая,...

Дзвінок у холодний вівторок Це був звичайний вівторок на початку листопада, коли за вікном уже тягнуло сирістю, а місто дихало мокрим листям. Я сиділа в банку на своєму...