Семья

Я приїхав як хазяїн — а застиг як батько Я мав оглянути новий житловий комплекс на Лівому березі — черговий об’єкт, чергові цифри, чергові звіти. Надворі стояв липневий...

Частина 1. Дванадцять років темряви Дванадцять років мій син Матвій жив так, ніби світ існує лише на дотик і на слух — без жодного променя, без жодної барви,...

Глава 1. Шевелящаяся тьма Жара в калмыцкой степи в тот день была не просто погодой — она давила, как груз на плечи. Было около двух дня, середина июля,...

Часть 1. Я был призраком Тринадцать месяцев я жил так, будто меня уже похоронили. Четыреста дней — постоянная тень за плечом, вечная мысль: «кто следующий увидит меня —...

Конец ноября, реанимация и запах хлорки Конец ноября в Москве всегда пахнет одинаково: мокрым асфальтом, холодным ветром и какой-то усталостью, которая оседает на плечах. В больнице Святого Гавриила...

Золота клітка, у якій я задихалася Я довго вважала себе щасливою — принаймні так виглядало збоку. У мене було все: просторий пентхаус у центрі Києва, водій «за викликом»,...

Коли я почула слово «трійня» Я добре пам’ятаю той березневий ранок, коли повітря вже пахло талою водою, а в мене тремтіли пальці від хвилювання. Ми з Адамом сиділи...

Запрошення, що пахло образою Запрошення прийшло у вівторок по обіді, наприкінці вересня, коли на підвіконні вже лежала прохолода й у повітрі стояв присмак дощу. Його просунули під двері...

Біля воріт, де не просять — там виживають — Пане… вам не потрібна служниця? Я все вмію… сестричка голодна… Слова були тихі, але пробивалися крізь холод, як голка...

Я мріяла про тихе весілля — і вірила, що цього достатньо Я завжди уявляла своє весілля простим і теплим, без показухи й без зайвого театру — таким, де...