Семья

О пів на третю я вийшла на Хрещатик — і місто завмерло Було пообіддя, коли сонце вже не пече так люто, а повітря стає м’якшим, ніби дає перепочинок....

Листопадовий вітер біля воріт Листопад у Миколаєві завжди пахне водою і металом. Вітер з Південного Бугу тягне сирістю такою, що вона пролазить під комір і знаходить кістки, наче...

Травневий вечір, коли я зрозумів, що мене не бачать Того пізнього травневого вечора в приватній залі “Goodman” було задушливо від парфумів, свічок і самовдоволення. Сорок людей — родичі,...

Листопадовий ранок у відділку Той ранок у Львові був з тих, коли небо висить низько, а мокрий вітер заганяє людей під навіси й у під’їзди. У відділку пахло...

Конец ноября: там, где заканчиваются «Сосновые Холмы» Я не люблю вспоминать тот вечер, но он сам всплывает в голове, стоит только услышать дождь по жестяному подоконнику. Конец ноября,...

Тиша «Кленового Гаю» Зима в нашому містечку завжди приходить без попередження. Ніби хтось кладе на дахи білу ковдру, а разом із нею — глуху, липку мовчанку. У пансіонаті...

Дім, у який я повернулася іншою Я повернулася після аварії наприкінці осені, коли небо над містом висіло низько й важко, а дощ дрібно стукав по перилах ґанку. Лікарняний...

Осенняя смена, которая сломала привычный порядок Я до сих пор помню тот день по запахам: хлорка, мокрые куртки, дешёвый кофе из автомата и то особое, нервное электричество, которое...

Перевал Северной Омелы — место, где тишина умеет помнить Январь в наших местах не про «красиво». Он про выживание. Перевал Северной Омелы на Северном Урале не ремонтировали десятилетиями,...

02:03 і голос, який перекреслив мою ніч Пізньої осені на Київщині холод підповзав до вікон, ніби хотів заглянути в кімнати й переконатися, що тут хтось ще дихає. Я...