Семья

Кінець осені під чужим дахом Мені було тридцять три, і на дворі вже стояла пізня осінь — з мокрим листям, ранніми сутінками та вітром, який просочувався крізь щілини...

Я поставила хрест на коханні — і жила так, ніби мені так і треба Мені було тридцять дев’ять, коли я впіймала себе на дивній думці: я вже не...

Туманний ранок і дівчинка з п’ятьма службовими псами Я розповідаю це так, як пережив сам, бо після того ранку у мене змінилося все — і голос, і сон,...

Почему я уехала в глушь Я уехала из города в конце января — тогда, когда небо давит низко, а в голове кажется, будто тоже навалило снега. Годами я...

Сірий ранок у нотаріуса в Києві У кабінеті нотаріуса пахло старим деревом і пилом, який роками осідав на товстих папках. Але найбільше там пахло фіналами — отим затхлим...

Почти обед и тишина, которая не бывает случайной Конец июля в Сочи — это когда воздух густой и солёный, а солнце в зените будто придавливает город к земле....

«Для вас здесь места нет» В конце декабря, в самый канун Нового года, я подъехала к дому с детьми, и мне казалось — вот он, тот самый вечер,...

Часть 1. Тишина после схваток Поздней октябрьской ночью в палате стояла та особенная больничная тишина, которую невозможно забыть: стерильный воздух щипал горло, лампы светили холодно, а аппарат рядом...

Мій 31 грудня починався о шостій ранку Кінець грудня завжди має свій запах. У когось — ялинка, мандарини, кориця. А в мене того року пахло розпеченою олією, вареною...

Частина перша. Тварина, що не визнавала людських графіків Я досі пам’ятаю той пізній листопадовий день так чітко, ніби стерильний запах реанімації в’ївся мені під шкіру назавжди: холодний коридор,...