Семья

Ким я був до того, як став “доглядальником” Мене звати Ігнат Сагайда, і я довго думав, що знаю про витривалість усе. Мені трохи за тридцять, я худий аж...

Серпневий переїзд, який мав усе змінити Сонце ще не піднялося високо, але асфальт на М-05 уже дихав жаром — тим серпневим жаром, який уміє липнути до шкіри й...

Листопадовий ранок на Печерську Тиша в моєму пентхаусі на Печерську завжди була особливою — густою, відгородженою від міського шуму, ніби гроші здатні утеплити навіть звук. Того листопадового ранку...

Початок грудня: коли мільйони нічого не важать Рейс із Києва до Львова мав бути звичайною справою — кілька годин у небі, швидка посадка, машина з аеропорту, і я...

Пізній листопад: кісточки, що пам’ятають Кісточки моєї лівої руки завжди ниють, коли падає атмосферний тиск — глухий, пульсуючий спогад про дитинство, прожите в облозі. Того пізнього листопадового вечора...

Весільний червневий вечір у Львові Я досі пам’ятаю той теплий червневий вечір у Львові так чітко, ніби він застиг у склі. Ми з Тарасом кружляли між столами, приймали...

Сентябрьский день рождения, который я продумывала до мелочей Я — Фаина, и если вы спросите моих знакомых, какая я мать, они скажут: «перфекционистка». Наверное, так и есть. Я...

Звонок в 6:12 В конце ноября утро было тёмным и сырым, на лобовом стекле тонкой коркой лежал холод, и город ещё не проснулся по-настоящему. Я въезжал на парковку...

Холодний листопадовий похорон Того дня був пізній листопад, такий, коли мокрий вітер лізе під комір і здається, ніби він шепоче вуха найгіршими словами. Я стояв неподалік церкви й...

Листопадовий ранок на сорок шостому поверсі Того ранку Київ був сірий і мокрий, ніби його розмазали по склу долонею. Дрібний дощ тихо стукав у панорамні вікна сорок шостого...