Семья

Октябрь, отель у залива и чувство, будто я пришла на похороны В парковке отеля «Гранд-Пристань», старого, солидного комплекса на окраине Санкт-Петербурга, октябрьский ветер пах мокрой листвой и холодной...

Вівторок, коли я повернулася раніше і завмерла на порозі Я не думала, що моє життя здатне перевернутися звичайного вівторка після обіду — у власній кухні, у моєму домі...

Спекотне серпневе повернення Ті три місяці за кордоном здавалися нескінченними: переговори, готелі з однаковими коридорами, ранкові дзвінки ще до світанку, вечори під лампою ноутбука, коли очі вже різало...

Дзвінок о двадцять третій сорок сім Дзвінок пролунав о 23:47, розрізавши тишу сестринського поста, мов сирена. Я якраз дописувала в журналі — нічна зміна тягнулася рівно й сонно,...

Я платил за жизнь, но не умел жить Я всегда был человеком, который привык управлять реальностью цифрами. В моём мире всё решалось контрактами, страховыми пакетами, списками врачей и...

Листопадовий вечір і фраза, що розрізала тишу Я й досі пам’ятаю запах сирої картоплі й холодну воду в мийці — так чітко, ніби це сталося щойно. Пізній листопад,...

Кінець літа, весілля і моя тиша Коли я виходила заміж наприкінці серпня, я вже знала: слова «ми — команда» інколи вимовляють, щоб приспати пильність. Не тому, що люди...

Квітневий вечір, який мав бути теплим Я прийшла на день народження мого онука Тимка у квітневий вечір, коли повітря ще прохолодне, але вікна вже світяться по-весняному м’яко. Я...

Розділ 1. Пил на мертвій сталі Пізнього листопадового вечора причал стогнав — низько й іржаво, ніби сперечався з припливом. Але найважчою була не вода й не вітер. Найважчою...

Березневий ранок у залі суду Я не думала, що кінець двадцятирічного шлюбу може бути таким тихим. Не як у фільмах — без сцен, без істерик, без «останнього шансу»....