Семья

Осінній ранок у Печерському суді Пізньої осені Київ має особливий звук: мокрі шини по асфальту, уривчасті кроки по граніту, короткі фрази в чергах. У Печерському суді цей звук...

Пообіддя, яке почалося з плачу Того похмурого жовтневого пообіддя районний відділок поліції в Миргороді жив звичним життям: дзижчали люмінесцентні лампи, по стертій плитці рівно відбивалися кроки, а в...

Часть 1. Сентябрь, когда дом перестал быть домом — Бабушка, можно я перестану пить витамины, которые мне даёт тётя Карина? — спросила Юля, едва переступила порог после школы....

Маскування, яке важче за броню Спекотної суботи в середині липня я сиділа в своїй непримітній сірій «Шкоді» біля маминого будинку в Ірпені й слухала подкаст про дисципліну мовчання...

Глава 1. Ливень отчаяния Ноябрьский ливень на М-11 не просто шёл — он нападал. Серые потоки били по лобовому стеклу, словно кто-то нарочно хотел стереть дорогу и меня...

Пощёчина на глазах у посёлка Ноябрь в нашем посёлке всегда пахнет сыростью и мокрой листвой: днём серо, к вечеру будто кто-то накрывает улицы крышкой, и свет из окон...

Листопад у центрі Києва Пізнього листопадового ранку Київ був сірим і вологим: асфальт блищав після нічного дощу, а вітер ніс із Дніпра холод, який пробирав крізь шарф. У...

Фраза, яка розбила мене зсередини «Ти ж сама доїдеш у пологовий, правда? І не влаштовуй сцен». Ці слова я почула тоді, коли в мене вже тремтіли коліна, а...

Переліт, який тягнувся вічність Наприкінці жовтня, коли сутінки приходять раніше, Себастіан Крос сидів у літаку з Сінгапуру й дивився в ілюмінатор так, ніби там могла з’явитися відповідь на...

1) Одна риска в списку На початку липня, у спекотний вечір, мій телефон завібрував так буденно, ніби це знову робочий чат. Повідомлення від Дженни — зовиці, яка вміла...