Драматический

Осень, свадьба и улыбка-маска Осень в нашем городе всегда пахнет влажными листьями и шампанским из чужих праздников: стоит пройти мимо ресторана — и слышишь музыку, смех, звон бокалов....

Квітневий торт і тиша, яка одразу насторожила Я досі пам’ятаю запах шоколаду й ванілі того квітневого дня — торт, який я спекла для Михайла так, як він любив...

Частина I — Тиша, що давить сильніше за холод Того дня на кладовищі було майже порожньо. Пізня зима ще тримала землю в холоді, хоч сонце висіло низько й...

Частина I — Я відчинила двері й зрозуміла: це вже не мій дім О восьмій вечора, коли за вікном уже синіло й повітря стояло важке, я повернулася з...

Частина I — Самотній вовк на околиці Я живу в маленькому селі, яке притулилося до лісової кромки так близько, що восени туман з дерев заходить прямо в городи....

Лютневий вечір, коли дорога зникла під білим Буря прийшла так раптово, що я досі згадую той лютневий присмерк із відчуттям, ніби холод досі стоїть у грудях. Мене звати...

Ранок, який здавався звичайним Мені було одинадцять, і тоді я ще вмів прокидатися з відчуттям, ніби попереду — нормальний день. Було пів на сьому ранку, за вікном лише...

Две минуты до конца Меня зовут Мика. Немецкая овчарка. И если верить моему делу — я была худшей служебной собакой в округе. «Самая опасная», как они любили повторять,...

Третій дзвінок і тиша, яка лякає сильніше за крик Першого разу, коли Богдан не взяв слухавку, я подумала: зайнятий. Другого — сказала собі не накручуватися. Але на третій...

Я став «монстром» за одну мить Я й досі пам’ятаю той липневий вівторок по обіді в Києві так чітко, ніби шкіра на спині знову пече від розігрітої куртки....