Драматический

«Тупенькая» в семье, где любят только победителей Меня зовут Дуся Уитфорд, мне двадцать восемь, и почти всю жизнь я прожила с одной выученной маской: улыбаться, когда внутри всё...

Частина перша: Листопадова ніч, коли я повірила тиші Я колись була впевнена: якщо стане зовсім погано, любов обов’язково з’явиться — як світло в під’їзді, що вмикається від кроків....

Серпневий надвечір на Київському морі Серпневе сонце вже котилося до лінії лісу, і вода біля берега виглядала так, ніби її відбивали молотком по сріблу — рівні холодні відблиски...

Палата перед світанком Було майже четверта ранку, кінець листопада, коли київська ніч ще тримає місто в холодних долонях, а лікарняні коридори звучать приглушеним гулом апаратів. У медичному центрі...

Обычный поход в магазин, который оказался не таким уж обычным Это было в конце ноября, когда на улице уже рано темнеет, по асфальту скребёт мокрый снег, а в...

Жовтневе небо над Вербовим Бродом Пізній жовтневий вечір у Вербовому Броді був таким, коли повітря стає важким і металевим, ніби дощ уже впав, але ще не торкнувся землі....

Мальчик, который не ушёл после звонка В середине октября, когда в сумерках уже пахло первым холодом и ветер шуршал сухими листьями вдоль школьного забора, в посёлке Сосновые Пороги...

Лютий, що стискає легені Є така тиша, яка опускається на Харків у лютому: не спокійна, а важка, колюча, ніби мороз ріже повітря на дрібні скалки. О сьомій ранку...

Частина 1. Листопадова ніч на Набережному шосе Дощ того вечора не просто йшов — він валив стіною, ніби місто дратувало небо. Київ блищав мокрими вітринами й темними провулками,...

Конец ноября: один вечер, который сломал привычную картинку Мокрый снег шёл лениво, как будто раздумывал, падать ему или раствориться в воздухе, и всё равно ложился на чёрный асфальт...