Драматический

Утро в «Клёне и Мёде» В конце августа утро в нашем районе всегда пахнет одинаково: чуть влажным асфальтом, сладкой выпечкой и горьковатым кофе, который успевает завариться ещё до...

Часть 1. Ночь, когда ветер не сдавался В конце января наш посёлок обычно спит: улицы пустые, на снегу нет следов, и кажется, что даже собаки лают тише. Но...

Я знайшла ключі, яких не повинно було існувати Сорок років разом звучать легко, ніби це одна довга фраза. Але насправді це тисячі маленьких днів, які зшивають двох людей...

Наше село, де все чути навіть крізь стіни Я живу в маленькому селі на Поліссі, де річка тягнеться між вербами, а дорога після дощу перетворюється на суцільну кашу....

Січнева ніч, у якій я падав і все одно йшов Тієї січневої ночі я впав сімнадцять разів — і кожне падіння було не «драмою», а голою правдою про...

Листопадова злива і моя втеча Карпатський дощ не змиває сліди — він їх ховає, затягує багнюкою, ніби ковдрою, і робить так, щоб правда тонула в землі. Тієї ночі,...

Тринадцать лет и записка вместо семьи Мне часто кажется, что моя жизнь делится на «до» и «после» — как будто кто-то провёл линию острым ножом. И самое страшное,...

Июльский день, который должен был стать праздником Тот день начинался так, будто сама жизнь решила дать нам передышку: середина июля, жаркий полдень, моя дача в Николиной Горе, голубая...

Пізня осінь: дорога додому Вісім років я прожив із думкою, що в мене забрали не лише свободу — у мене забрали голос, право бути батьком і чоловіком. Коли...

Тиша в домі, яка пахла чужим тріумфом Я зайшла в дім у вівторок, коли надворі вже рано темніло, а повітря було прохолодним, із тим першим осіннім присмаком мокрого...