Драматический

Глава 1. Зверь и бабочка Мой питбуль Брутус — огромный, под шестьдесят кило — никогда не подпускал чужих к моему мотоциклу ближе чем на пару шагов: низко урчал,...

Зимний вечер, когда всё должно было быть красиво Декабрьский московский вечер выдался колючим и праздничным одновременно: мокрый снег лип к обуви, машины ползли в пробках, а у входа...

Передзимовий ранок у Києві Листопад у Києві завжди пахне мокрим каменем і гарячою кавою, а небо висить низько, ніби ось-ось торкнеться дахів. Того ранку я їхала на власне...

Зал Нахимовского училища Я услышала отца раньше, чем увидела. Его голос всегда звучал ровно — так, будто он не разговаривает, а ставит печать. Уверенность, которая превращает выдумку в...

Серпневий текст, що розрізав повітря На початку серпня, у спекотний післяобідній час, я ставила підпис під списком провізії для шістдесятиметрової яхти, що стояла біля Одеського морвокзалу й блищала...

Передріздвяні будні в київській квартирі Мене звати Карина Вовк, і відтоді, як надворі знову пахне морозом і вікна вкриває білий візерунок, я мимоволі здригаюся від одного звуку —...

1) Сходи, на яких мене «не помічали» Я довго вірила, що бути зайвою — це помилка, випадковість, невдалий збіг. Першого разу, коли мене «забули» на Різдво, мені було...

Вечеря Пізнього жовтневого четверга ми вечеряли всією родиною, і тільки тоді мене вдарило: мене відсовували з мого життя так повільно, що я й не помітила, коли це сталося....

Глава 1. Проклятая левая рука Суставы на костяшках левой руки всегда начинали ныть, когда в городе менялось давление — как будто небо подталкивало память локтем. В конце ноября...

Планшет как оружие В начале марта, когда снег уже осел серыми островками у обочин, а вечерами тянуло сыростью, в нашем подмосковном коттеджном посёлке «Сосновый Шёпот» было принято жить...